На українську мову я перейшла задовго до війни, років так за 6, чисто з лінгвістичних міркувань. Цікаво спробувати саме повністю оволодіти українською мовою. Спочатку було дивне відчуття, наче я щось зраджую всередині себе, коли говорю не тією мовою, до якої звикла. Зараз від цього відчуття не залишилось і згадки, дякуючи навалі орди з російськомовних земель).
Тепер я все більше практикую інші мови в роботі, серед них німецька, українська, польська.
Останніх півроку працюю волонтером в проекті Монологи війни, де для мене війна набуває десятки облич, десятки різних обставин, способів пережити і подолати те, що випало на долю кожного. І в кожного доля різна: від повного жаху і втрати всіх близьких до певних незручностей. Проте всі ми віримо в нашу неминучу перемогу!Деякі з моїх перекладів:
Сергій Гугл, захисник Херсону, що повернувся з Польші
Лілія Мазенко, просто вижила в Маріуполі разом з сином
Василиса Левченко, психологіня і волонтер з Києва
Ларіса Бойко із Сєвєродонецька
Сандра Кротевіч, сестра першого заступника командира та начальника штабу полку Азов
Валерія Мала, студентка із Чернігова
та багато інших. Нажаль.
